Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”
Питання:
Ми, маючи 92 га землі, що знаходиться у нашому постійному користуванні, за відсутності техніки і робочих рук, віддали її в обробіток іншій організації. Вони виростили на ній соняшник. Оцінили урожай у 2 000 000 грн. Частину (400 000 грн) перерахували нам за користування, а що залишилось у них – пішло на покриття витрат, які вони понесли, вирощуючи і збираючи урожай («горючка», заробітна плата працівників тощо). Але соняшник, нібито, наш і ми їм віддаєм його, щоб покрити понесені ними затрати.
Ось про який взаємозалік іде мова. Вони взяли нашу землю, обробили її, понісши затрати. Ми отримали соняшник і ним розрахувались, залишивши собі тільки 400 000 грн.
Чи можливий взаємозалік між приватним підприємством і нами, комунальним некомерційним підприємством, що має статус неприбуткового? При цьому, як платником ПДВ нами дотримані всі податкові зобов’язання. Договір про обробіток, надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт наявні.
Відповідь:
Коли ми говоримо про взаємозалік, то слід проаналізувати таку правову конструкцію.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.3 ст. 510 ЦК України).
Наприклад, за тим же договором про обробіток одна сторона може вимагати від іншої надати послуги з обробітку. В цій частині КНП – кредитор, а приватне підприємство – боржник.
Своєю чергою, КНП має оплатити надані послуги. І тут вже КНП є боржником, а приватне підприємство – кредитором.
Звичайний для нас «взаємозалік» є способом припинення певного зобов’язання.
І тут ст. 601 ЦК України деталізує, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог (тобто передача речей одного роду, як то кошти або соняшник), строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Щоб таким чином припинити кілька зобов’язань, треба, щоб КНП в одному випадку був кредитором, а приватне підприємство – боржником, а в іншому випадку – навпаки.
При цьому, не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
41) за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 ЦК України).
Звичайно, для того, аби точно зрозуміти правомірність таких дій, слід аналізувати умови договорів. Принаймні, вже насторожує те, що КНП має компенсувати заробітну плату працівникам виконавця (приватного підприємства) за договором. Адже це особисті зобов’язання приватного підприємця як роботодавця.
В той же час з наведеної ситуації вбачається, що КНП винне приватному підприємству грошові кошти за надані послуги/виконані роботи та як компенсацію понесених витрат. А ось приватне підприємство КНП не зобов’язане виплатити певні кошти. В такому випадку і взаємозалік неможливий.
Тут КНП хоче здійснити негрошовий розрахунок. Останній, наприклад, заборонений для платників єдиного податку першої – третьої груп (п. 291.6 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)). Для неприбуткових організацій такого обмеження немає.
В описаній ситуації він (негрошовий розрахунок) теж можливий за умови належним чином виписаних умов договорів. При цьому не слід забувати, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами пп. 134.4.2 п. 134.2 ст. 134 ПКУ). Тобто доречно буде заглянути в умови статуту КНП, фінансовий план КНП, інші ключові рішення засновника КНП щодо здійснення такої діяльності, аби в разі чого мати змогу пояснити законність операцій.
Втім, якщо відповідно до договорів КНП зобов’язане оплатити послуги приватного підприємства та компенсувати йому витрати, а приватне підприємство зобов’язане перерахувати кошти за зібраний врожай, то частковий взаємозалік може мати місце. Звісно, з урахуванням вимог попереднього абзацу.
І на останок ось що: віддати землю в обробіток іншому підприємству (так звучить у запитанні) більше схоже на орендні відносини. В яких КНП не може бути орендодавцем. Сподіваємось, в укладених договорах умови виписані інакше, ніж в питанні.
Наталія Брожко, адвокат Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»
27.12.2021