Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”
Питання: підприємство стало власником підприємства (юридичної особи). Бухгалтер буде один на ці два підприємства. Які подальші дії бухгалтера? Чи є якісь обмеження в господарській діяльності між цими двома підприємствами? І чи може бути один директор (основне і сумісництво) на двох цих організаціях?
Відповідь:
Відповідно до ч.2 ст. 21 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Тобто якщо кандидат відповідає статуту, трудовому договору, колективному договору та іншим внутрішнім вимогам не тільки в частині кваліфікації, а й можливості працювати одночасно в декількох юридичних особах, то на цьому етапі обмежень, ні для цих підприємств, ні для бухгалтера, ні для директора немає.
Сьогодні про обмеження роботи за сумісництвом в площині трудових правовідносин можна говорити хіба що в контексті державних підприємств, установ, організацій. Так, відповідно до п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Пункт 4 цього ж положення передбачає заборону керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Відповідно, така заборона не поширюється на директора, бухгалтера приватного підприємства. Однак слід врахувати, що оскільки іншого законодавчого визначення «сумісництва» немає, контролюючі органи (наприклад, Держпраці) за аналогією можуть використовувати вказану дефініцію. А тому радимо організувати роботу директора, бухгалтера на іншому підприємстві так, щоб години робочого часу на обох підприємствах не співпадали.
До речі, тут і податківці можуть не відставати. Наприклад, вони можуть стверджувати, що одна й та ж фізична особа не може одночасно виконувати свої трудові обов’язки на двох підприємствах, а тому витрати на оплату її праці не можуть визнаватися витратами в обліку. Принаймні, щодо ФОПів податківці таке застосовують, то чому би їм не «удосконалити» своє бачення того, як «правильно»?
Постанова КМУ від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» встановлює для сумісників ще максимальну тривалість роботи за сумісництвом – 4 год. на день і повний робочий день у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Однак ця заборона знову ж таки не поширюється на бухгалтера, директора ТОВ.
До осiб, уповноважених на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, нотаріусів, адвокатів, деяких інших категорій громадян, як зрозуміло із питання, кандидати також не належить. А тому перепон для працевлаштування за сумісництвом також не виникає.
Що ще слід врахувати: КЗпП також врегулював, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 1021). Кадровикам слід вести належний облік робочого часу. В частині відпусток, то сумісникам надається відпустка одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Тому пам’ятайте ці особливості організації праці, аби не давати підстав, в першу чергу, контролюючим органам фантазувати та притягувати підприємства до юридичної відповідальності.
Крім того, вирішивши прийняти відповідного бухгалтера на роботу перш за все необхідно зробити наступне:
- Перед прийняттям бухгалтера на роботу подати контролюючому органу повідомлення про нового працівника в порядку постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015 № 413. До речі, повідомляти про призначення директора вже немає необхідності. Податківцям достатньо буде відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).
- Також, якщо мова йде про бухгалтера, який буде відповідальний за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, то підприємство у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків зобов’язане повідомити контролюючий орган за основним місцем обліку про таке призначення шляхом подання форми №1-ОПП (п. 66.4 ст. 66 Податкового кодексу України).
- Слід повідомити і банк про нового розпорядника рахунку (за необхідності) та отримати електронний підпис.
Ще кілька слів про директора. Згідно з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник (у нашому випадку – директор – представник ЮО) не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Тобто, такий директор одночасно цих двох підприємств не може підписувати договори, акти тощо між цими ж підприємства від їх імені.
Як варіант, можна все ж призначити конкретну особу керівником обох підприємств, однак підписання відповідної документації доручити іншій посадовій особі (заступнику директора тощо) із закріпленням таких правомочностей статутом. А краще ще й внесенням до ЄДР відомостей про таку особу як підписанта.
Також якщо хоч одне з підприємств – ТОВ, то варто врахувати норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон про ТОВ) про так звані правочини, щодо яких є заінтересованість.
Так, правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі – правочин із заінтересованістю), якщо він укладається ТОВ, зокрема з юридичною особою, в якій посадова особа є членом органу ТОВ. Статутом ТОВ може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість.
Правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення (ст.ст. 45, 46 Закону про ТОВ). Наприклад, таким подальшим схваленням може бути згода учасників, закріплена протоколом. І якщо не буде дотримано відповідної процедури погодження, то й у податківців може виникнути багато «непотрібних» Вам питань щодо обліку та правильності нарахування податків за такими операціями.
Однак якщо учасники товариства не дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, то й дані вимоги не застосовуються.
Наталія Брожко, адвокат Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»
Січень 2021 року