Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”
Питання. Після звільнення директора було виявлено, що у 2017 році він без згоди засновників збільшив собі оклад. Чи можливо притягнути його до відповідальності у 2020 році та стягнути кошти надмірно виплачені йому в судовому порядку?
Відповідь.
Для повернення безпідставно отриманих директором коштів можна йти, як мінімум, одним із двох шляхів.
- Керуватись нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) про повернення безпідставно набутого майна.
Так, положення ст. 1212 ЦКУ вказують на те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
При цьому слід врахувати і виключення з цього правила. Так, не підлягає поверненню, зокрема безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч.1 ст. 1215 ЦКУ).
Тобто, для того, аби повернути кошти, на які збільшив свій оклад директор, слід довести:
- відсутність у директора правомочності збільшувати свій оклад;
- наявність недобросовісності з боку набувача, аби не застосовувалось «виключення».
- Відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 99 ЦКУ загальні збори товариства (якщо в даному випадку мова саме про цю юрособу) своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Також ч.ч. 3, 4 ст. 65 Господарського кодексу України передбачають призначення (обрання) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Власне, про відсутність у директора правомочності збільшувати свій оклад можна виходити з аналізу, зокрема установчого документа товариства, а також трудового договору.
Також посадові особи (до яких належить і директор) відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані, зокрема діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства (ч.2 ст. 89 ГКУ).
В даному випадку слід довести наявність протиправної поведінки директора, збитків, причинного зв’язку між ними та вини директора.
Протиправна поведінка директора може виявлятися у прийнятті ним неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (юридичної особи).
На стягнення коштів, на які директор збільшив свою зарплату, переліченими шляхами поширюється загальна позовна давність (3 роки). Перебіг цих трьох років починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ). Тому про можливість стягнення цих коштів в 2020 році слід говорити після визначення початку такого перебігу. При цьому позовна давність застосовуватиметься лише у тому разі, якщо директор в суді заявить про її застосування (ч. 3 ст.267 ЦКУ).
Отже, який шлях доцільніше обрати засновникам – варто вирішувати після встановлення всіх фактичних обставин збільшення такого окладу, а також обсягу прамочностей директора. Та й організаційно-правова форма юрсоби, про директора якої йде мова, теж має значення.
Наталія Брожко, Партнер, адвокат Адвокатської фірми «Єфімов та Партнери»
21.07.2020