Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”
Питання: КП надає послугу теплопостачання в межах однієї територіальної громади бюджету. Виробництво тепла здійснюється газовими котельнями та котельнями на альтернативному виді палива.
Тариф на теплопостачання повинен бути єдиним середньозваженим чи окремим для різного виду палива? Чи маємо встановлювати два тарифи на теплову енергію?
Під час розрахунку тарифу було здійснено розрахунок собівартості виробництва теплової енергії з природного газу та до неї включена певна кількість Гкал по 90% середньозваженому тарифу на тепло з альтернативних джерел енергії. В результаті підприємство розрахувало середню ціну за 1Гкал для всіх котелень.
Надалі для альтернативних котелень встановлювати ціну 90% середньозваженого тарифу Держенергоефективності, а на газові котельні розраховувати згідно з Порядком формування тарифу? Яким законодавчим актом передбачено різні тарифи на теплову енергію по одному підприємству?
Відповідь:
Спочатку враховуємо, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання). Це закріплено п. «а» ч .1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
При цьому, Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі – Порядок), визначається, зокрема механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі – транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
В той же час, п. 3 Порядку закріплено, що він не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками.
Також Порядок визначає, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання – вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку.
Порядок розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 679.
Багато уваги формуванню тарифів приділено ст. 20 Закону України «Про теплопостачання». Саме норми цієї статті мають вищу юридичну силу, порівняно із нормами, наведеними в постановах КМУ чи інших підзаконних актах. І оскільки із описаного питання неможливо точно визначити всі особливості здійснення господарської діяльності КП, то й цитування усіх положень цієї статті є недоцільним.
Пропоную зупинитись, зокрема на цьому.
Тарифи на теплову енергію для суб’єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб’єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.
Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті (тобто абзац вище), і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб’єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб’єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії.
Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб’єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ж у листі від 11.12.2017 №7/10-13596 розʼяснює, що у разі неможливості виокремлення споживачів, будівлі яких опалюються за допомогою різних видів палива, або ж наявності комбінованого (змішаного) виробництва теплової енергії рекомендується застосовувати до споживачів «середньозважений тариф», який розраховується суб’єктом господарювання та встановлюється органом місцевого самоврядування виходячи із вищезазначених окремо розрахованих і встановлених тарифів на теплову енергію та планованих обсягів реалізації теплової енергії/надання послуг з централізованого опалення для відповідної категорії споживачів (враховуючи обсяги теплової енергії, виробленої з природного газу, а також альтернативних джерел енергії для відповідних споживачів).
Отож вище зазначені ключові нормативно-правові акти, які слід враховувати, формуючи тарифи. Оскільки у КП наявне змішане виробництво теплової енергії, то й застосовувати слід середньозважений тариф. Та якщо існує обʼєктивна можливість формування різних тарифів, то її слід і реалізувати. Тобто остаточна відповідь може бути надана лише після ретельного аналізу особливостей теплопостачання громади.
Наталія Брожко, Партнер, адвокат Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»