Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”
Питання: юридична особа на загальній системі оподаткування, платник ПДВ, має у власності обʼєкт нерухомості – бомбосховище, яке використовується за призначенням у воєнний час.
Чи має право підприємство (в штаті немає працівників з цілодобовим чергуванням) передати у безоплатне користування бомбосховище іншій юридичній особі, яка зможе забезпечити безперешкодний доступ для людей під час тривог в будь-який час доби?
Чи будуть виникати якісь нюанси щодо податкових зобовʼязань?
Відповідь:
Розпочнемо з Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 р. № 138 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 3 Порядку балансоутримувачі захисних споруд – власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно з п. 31 Порядку обʼєкти фонду захисних споруд мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення, що передбачає, зокрема забезпечення безперешкодного цілодобового доступу населення до захисних споруд під час оголошення сигналів і повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, а також створення умов для життєдіяльності населення, яке укривається в таких спорудах.
Із суті питання можемо зробити висновок, що відповідне бомбосховище віднесено до фонду захисних споруд. А тому враховуємо наступні обовʼязки балансоутримувачів.
Пункт 9 Порядку визначає, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
У разі використання однієї захисної споруди кількома субʼєктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.
Із останнього абзацу та визначення «балансоутримувачі захисних споруд» вбачається, що юридична особа як власник нерухомості може передати бомбосховище в користування іншій особі, яка надалі буде відповідати за належне використання обʼєкту за призначенням. При цьому, важливо у відповідному договорі передбачити цю особливість.
І не менш важливо повідомити місцеві органи влади про нову «відповідальну особу». Для цього в Порядку визначено окремий розділ – «Облік фонду захисних споруд». Ним визначається, що балансоутримувач складає паспорт та картку захисної споруди та передає його органам місцевого самоврядування.
Вказаною вище постановою Кабміну затверджено й Порядок використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб. Він згадує про те, що захисні споруди можуть передаватися у мирний час в оренду для задоволення потреб субʼєкта господарювання із збереженням цільового призначення таких споруд.
Про оренду чи передачу в безоплатне користування (позичку), певні обмеження в Порядку не йдеться. Тому робимо висновок, що це не заборонено. Головне – аби вони використовувались як захисні укриття під час воєнного стану.
А зараз щодо податкових наслідків.
Податківці неодноразово зазначали, що з метою оподаткування для платника податку – користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг. При цьому вони враховують положення п. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Ось цю ціну підприємству-користувачу і визначатимуть контролюючі органи та будуть відносити відповідну вартість «в дохід».
Що стосується ПДВ, то відповідно до пп. 1.14.185 Податкового кодексу України постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обʼєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких обʼєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі. А тому податківці наполягатимуть на необхідності сплати ПДВ (20%).
Тож, щоб мінімізувати такі небажані податкові наслідки, якщо вони дійсно небажані, то варто замість договору позички (безоплатного користування) укласти договір спільного використання однієї захисної споруди кількома субʼєктами господарювання з метою захисту цивільного населення та участі в її утриманні. У такому разі буде відсутнім надання/отримання безоплатних послуг.
У самому договорі спільного використання слід визначити, що інший користувач (не власник) використовуватиме це бомбосховище під час дії воєнного стану виключно за його призначенням, а не для забезпечення потреб господарської діяльності. Також у власника та іншого користувача на загальній системі оподаткування будуть підстави віднесення до витрат платежів, повʼязаних з утриманням в належному стані бомбосховища.
Звісно, не можна запевнити, що від податківців не буде претензій і щодо цього договору. Проте шансів заперечувати значно більше.
Ще одним варіантом може бути листування між підприємством-власником та підприємством-користувачем, яким останнє звертається до власника з проханням надати безперешкодний доступ до приміщення працівникам підприємства-користувача та самостійно організовувати безперешкодний доступ для інших людей під час тривог. А підприємство-власник у відповідь висловить свою згоду. Податкових наслідків тут не вбачаємо.
Та в такому разі, у разі завдання шкоди здоровʼю чи життю людей під час тривог у звʼязку з ненаданням безперешкодного доступу до бомбосховищ у підприємства-власника значно більше ризиків притягнення до відповідальності його посадових осіб.
Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатеса Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»