EXPERTUS. Головбух
Питання: чи включається до собівартості медпослуги, що надає КНП, комунальні послуги, які надаються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів? Чи включати комунальні послуги, які надаються за рахунок коштів бюджету, до собівартості в фінплані? Якщо так, то чи не буде тут подвійного відшкодування?
Відповідь:
Згідно зі ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на, зокрема, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.
Забігаючи наперед слід відзначити, що у описаній у питанні ситуації подвійне відшкодування дійсно може відбутися, якщо отримувати видатки на оплату комунальних послуг з місцевого бюджету, а потім ще й з державного (від НСЗУ). А це є неприпустимим.
Частина 7 ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровʼя» визначає, що договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоровʼя, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоровʼя. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, замовником якої є держава, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабмін затвердив Методику розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування постановою від 27 грудня 2017 р. № 1075 (далі – Методика).
У п. 4 Методики міститься визначення «непрямих витрат». Це вартість виробничих ресурсів (комунальні послуги, адміністративні видатки, накладні витрати тощо), які важко простежити безпосередньо до конкретних об’єктів витрат (організацій, відділень, послуг, пацієнтів тощо) та які мають розподілятися.
Тобто це свідчить про вплив вартості комунальних витрат на вартість медпослуги.
Єдині тарифи на медичні послуги, що надаються у межах програми медичних гарантій, встановлюються на основі даних про відповідні витрати, отриманих від референтних закладів охорони здоров’я на основі обліку та аналізу цих витрат, проведених відповідно до цієї Методики, і затверджуються в порядку, встановленому законодавством. Вартість конкретної послуги у кожному окремому референтному закладі охорони здоров’я, визначена на основі цієї Методики, є референтною вартістю такої послуги. Середня референтна вартість у розрізі одиниць послуг за всіма референтними закладами охорони здоров’я, дані аналізу витрат яких використовуються для розрахунку єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються за договорами про медичне обслуговування населення у межах програми медичних гарантій, є базою для встановлення зазначених тарифів (п.п. 9-11 Методики).
Знову ж таки, слід врахувати ще й таку термінологію. Референтна вартість медичної послуги – вартість конкретної послуги у кожному окремому референтному закладі охорони здоров’я, визначена на основі цієї Методики, дані про яку використовуються для розрахунку єдиних тарифів на медичні послуги, що надаються за договорами про медичне обслуговування населення у межах програми медичних гарантій.
Референтні заклади охорони здоров’я – визначені МОЗ заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності, дані аналізу витрат у яких використовуються для розрахунку єдиних тарифів та коригувальних коефіцієнтів на медичні послуги, що надаються за договорами про медичне обслуговування населення у межах програми медичних гарантій.
Згідно з п. 7 Методики до аналізу витрат не відносяться витрати, що безпосередньо не пов’язані з наданням закладом охорони здоров’я медичних послуг, що не передбачені програмою медичних гарантій. Зокрема, до цього аналізу не входять витрати, пов’язані з медичними послугами, що надаються під час виконання закладами охорони здоров’я функції клінічних навчальних баз вищих навчальних медичних закладів освіти, що розташовані на базі лікарень, централізований перерозподіл ліків, який здійснюється через заклад охорони здоров’я тощо.
Також важливо памʼятати, що вже не один рік КНП не належать до бюджетних організацій, а є лише отримувачем бюджетних коштів. Їх засновники, територіальні громади в особі уповноважених органів визначають умови діяльності КНП, зокрема і порядок складання фінплану.
Стаття 78 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) закріплює, що:
1) Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
2) Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
3) Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГКУ щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Саме тому основним плановим документом КНП (як і державного комерційного підприємства) є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Його і погоджує засновник КНП.
Відповідно до ч. 10 ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровʼя» заклади охорони здоров’я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров’я самостійно.
Тому, перш за все, КНП має дивитися на положення свого статуту, інших внутрішніх положень. При цьому враховувати розпорядчі акти засновника.
Отже, ми бачимо, що КНП може надавати медичні послуги як в межах державних гарантій, так і поза ними. Саме тому питання комунальних витрат, в першу чергу, питання обліку, які врегульовуються як внутрішніми актами КНП, так і його засновником. Очевидно, що не всі комунальні витрати можна включати до витрат під час визначення вартості медпослуги в межах державних фінгарантій. А ті, що включено, недоречно відображати у фінплані та отримувати відшкодування ще й з місцевого бюджету.
Так само і з вартістю платних медпослуг поза межами державних гарантій. Якщо КНП буде включати до їх вартості витрати на комунальні послуги, то отримувати видатки з місцевого бюджету на них теж не має права.
Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатеса Адвокатської фірми «Єфімов та партнери»