Категорії
Інше

Розподіл військовою адміністрацією гуманітарної та благодійної допомоги

Опубліковано в EXPERTUS. Головбух

Питання: Чи має право військова адміністрація отримувати та потім розподіляти між комунальними підприємствами та населенням, передавати на потреби ЗСУ благодійну та гуманітарну допомогу? Тобто ставити собі на облік отримані ТМЦ, а потім списувати на підставі акту-приймання між підприємством або ЗСУ та військовою адміністрацією.

Відповідь:

Розібратись із статусом військових адміністрацій, відповідно і з їх повноваженнями, дозволить Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (далі – Закон).

Відповідно до деяких положень ст. 4 Закону на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи – військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій – за рахунок коштів Державного бюджету України.

Загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення).

Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.

У звʼязку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

У разі ж утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій.

Частина 2 ст. 10 Закону також визначає, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови тощо.

Подібні повноваження можуть отримати і районні/обласні військові адміністрації.

Також окремим повноваженням військових адміністрацій присвячено ст. 15 Закону. Тож, військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Також військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:

  • складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;
  • здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік);
  • вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у звʼязку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.

Ще більше інформації можемо знайти у постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану».

Так, з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей:

  • органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;
  • військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації:
  • приймають за поданням місцевих фінансових органів рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети;
  • здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою. І це ще не все.

Тобто, як бачимо, військові адміністрації отримали низку повноважень щодо «фінансувань», перерозподілу бюджетних коштів тощо. Але з гуманітарною та благодійною допомогою давайте розбиратися окремо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

При цьому, серед отримувачів гуманітарної допомоги немає військових адміністрацій. Немає їх у цьому визначенні. Проте є неприбуткові комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування.

Але ось вже відповідно до ч. 3ст. 15 Закону України «Про гуманітарну допомогу» набувачами гуманітарної допомоги, крім набувачів гуманітарної допомоги, визначених статтею 1 цього Закону, для задоволення потреб енергетики є військові адміністрації, суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що провадять діяльність в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі, а також підприємства, установи, організації, які є операторами об’єктів критичної інфраструктури, органи державної та місцевої влади, що потребують термінового відновлення та/або забезпечення стабільного електро- та/або газопостачання.

Згідно з п. 13 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2023 р. № 953, контроль за цільовим використанням гуманітарної допомоги здійснюється відповідними спеціально уповноваженими державними органами, визначеними частиною другою статті 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу», та правоохоронними органами.

Отже, щодо гуманітарної допомоги слід зважати кому та на що вона надходить. Якщо ж використовувати її з іншою метою та іншими субʼєктами, матиме місце нецільове використання з наступними юридичними наслідками.

Маємо ще один не менш важливий закон – «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Знову ж ст. 1 цього закону наводить низку термінів.

Бенефіціар – набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Тобто навіть військова адміністрація може укладати угоди на отримання благодійної допомоги. Однак саме в інтересах територіальної громади.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси тощо. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими субʼєктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» наголошує, що цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

Тому наразі слід підсумувати, що відповідь на питання залежатиме від мети надання відповідної допомоги військовій адміністрації. Наприклад, якщо вона отримує гуманітарну допомогу у визначених випадках, то, погодьтесь, незручних питань від контролюючих органів буде купа. Після «списання» такої допомоги. Адже фактично надходження будуть державною власністю. Бо ж це орган державної влади.

Якщо ми говоримо, що допомога спрямована на територіальну громаду, то військова адміністрація тут фактично здійснює перерозподіл цих «надходжень».

Тож з питань перерозподілу гуманітарної та благодійної допомоги слід виходити з природи, реальних отримувачів та мети такої допомоги, аналізувати супроводжуючу документацію.

Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»