Матеріал підготовлено спеціально для kadroland.com.
Підприємство може прийняти на роботу на керівну посаду кваліфікованого керівника, який обіймає схожу посаду в іншого роботодавця. Здавалося б, у цьому немає нічого особливого. Але перед прийняттям краще вдатися до низки перевірок, щоб не порушити антимонопольне законодавство. На що зважати, щоб не наразитися на штрафи АМКУ? Розповідаємо у цій статті.
Кваліфіковані кадри завжди були на вагу золота. Що там казати про керівництво?! Часом краще його «виростити» в межах компанії з посади нижчої ланки. Але, якщо відповідний кандидат обіймає керівну посаду на іншому підприємстві, проте готовий виконувати управлінські функції й у Вашій фірмі, то це додає Вам як керівнику неабиякої втіхи. Тому, щоб не втратити такого спеціаліста-керівника, Ви швиденько фіксуєте оптимальні умови в договорі або ж призначаєте його на посаду і з іншою метою.
Тим часом триває перевірка норм, які б забороняли особі одночасно працювати на кількох підприємствах. Але є один момент, на який більшість не звертає уваги, – дозвіл Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) на таке призначення.
Здивовані? Маємо справу з концентрацією, шановні читачі, яка час від часу потребує попереднього дозволу та загрожує ризиками накладення штрафів на мільйони.
У чому тут полягає концентрація?
Частина 1 ст. 22 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон № 2210) поясняє одну з ключових функцій діяльності АМКУ – запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції. І оскільки концентрації призводять до таких негативних явищ, АМКУ здійснює державний контроль за ними.
Нормативного визначення поняття «концентрація» немає. Проте є перелік дій, які нею визнаються.
Частина 2 цієї ж статті визнає концентрацією, зокрема, набуття одним або декількома суб’єктами господарювання прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами одного або декількох інших суб’єктів господарювання чи іншими активами шляхом:
- призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання;
або
- створення ситуації, за якої понад 50% посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи.
Для розуміння: антимонопольне законодавство вважає «суб’єктом господарювання»:
- юрособу незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізособу, яка здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою;
- групу суб’єктів господарювання, пов’язаних відносинами контролю.
Суб’єктами господарювання визнають також органи держвлади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (ст. 1 Закону № 2210).
При цьому перелік посад, з призначенням на які слід бути обережними, вичерпний. Тобто, розширити його на власний розсуд АМКУ не може, притягуючи до відповідальності згідно з п. «г» ч. 2 ст. 22 Закону № 2210.
Проте перелік випадків концентрацій невичерпний. Тобто, АМКУ може знайти, за що ще вас можна оштрафувати. Але то вже інша історія.
Отже, конкуренція може обмежуватися керуванням компаніями одними й тими ж особами. Вони можуть визначати правила доступу на ринок; вирішувати, з ким «вести» бізнес, а з ким – ні. Ось у цьому й полягає логіка антимонопольного законодавства.
Коли обов’язковий попередній дозвіл
Тут все визначають кошти та активи.
Стаття 24 Закону № 2210 чітко встановлює, за яких умов потрібно одержати попередній дозвіл на призначення (на керівну посаду). Дозвіл потрібен, якщо:
- сукупні вартісні показники усіх учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищують суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, і при цьому вартісні показники в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, у кожного;
або
- вартісні показники в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро.
Вартісними показниками учасника концентрації є більша з таких сум: сукупна вартість активів станом на останній день останнього фінансового року або сукупний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній фінансовий рік.
При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податків та зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви.
Стосовно банків та страховиків застосовується інший підхід (див. за потреби ч. 5 ст. 24 Закону № 2210).Якщо вартісні показники учасників концентрації перевищують зазначені вище показники, необхідно подавати заяву до АМКУ про надання дозволу на концентрацію.
Суб’єкти господарювання його отримають, якщо відповідні призначення на керівні посади не призводять до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку. Це все слід доводити у відповідній заяві.
На перший погляд, для підрахунку достатньо допомоги бухгалтера. Бо ж ці дані беруть саме з фінзвітності. Але навіть у цьому матеріалі ви неодноразово зустрічали «відносини контролю».
Якщо скоротити це визначення, закріплене у Законі № 2210, то отримаємо можливість однієї чи декількох юридичних та / або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини. Тобто, мова йде про відносини, коли в особи (ТОВ, АТ тощо) відсутня здатність завжди самостійно визначати свою господарську поведінку. Бо є особи, які контролюють ці всі питання і дають «зелене світло» (учасники тощо).
Наприклад, існує обмеження, скажімо, на укладення правочинів. Тобто, щойно статутом встановлені обмеження / обов’язок погоджувати із засновниками (учасниками) певні дії, «самостійність» такого ТОВ (АТ тощо) припиняється. Бо є особи, які контролюють її. І ось тоді активи / обсяги реалізацій цих осіб також враховуємо, відповідаючи на запитання «То чи потрібен той дозвіл?!». І всі ті мільйони євро легко «назбирати».
Продовження за посиланням: https://kadroland.com/news/3010-priznacennya-na-kerivni-posadi-koli-potriben-dozvil-antimonopolnogo-komitetu